у меня сегодня целый день не было интернета, поэтому я пытался посмотреть телевизор. чтоб его включить, я потратил 5 минут, чтобы найти канал вот такой: 1 я потратил полтора часа. блин, мне надо брать уроки пользования телевизором))

восхитительная идея, но хуевое исполнение. нет логики, нет смысла, да и морали хоть какой-то нет. два часа разжевывали нам глубинную философию, чтобы в итоге обломать. финалка просто возмутительна, спецэффектов вагон с хуем, короче, я недоволен.
к слову, дяденька педофил напоминает всех тех дядечек, которые проводили мне собеседование.
+

понравился мне этот фильм, он правда отличный, немного напоминает Бундок, немного Мандрагору, но он все равно очень своеобразный. есть в этом фильме такие моменты, которые переворачивают что-то в мозге. не побоюсь сказать, что в этом фильме есть немножко смысла жизни. воот, а казалось бы - обычная гангстерская история)
+

я подозреваю, что людей выбирают на работу так, как я выбираю кинчеги - жутко придирчиво, и в результате все равно получаецца, что выбираешь не то.

а я вночі на самоті прогулюю перегляд фільму, слухаючи Фліт, чомусь тягне писати хрін зна що українською, все-таки має дивну дію на мене український панк, він і гіркий і веселий одночасно. сьогодні я майже здійснив подвиг героя радянського союзу, а саме - написав ще один аркуш до курсачу. обісси мене господь, він розвивається надзвичайно повільно, наче дитина олігофренів-алкашів, але що поробиш, коли немає мотивації на кшталт "за ніч до". я вам чесно кажу, найкращі курсачі пишуться за ніч до їх здачі, це світовий закон.
сьогодні з Анастазією попросили профа навчити нас чорної бухгалтерії. він сказав, щоб ми, горечки, вивчили хоча б білу для початку. поки рахували левередж, співали пісню про героїв ROE. ех, знаю, що вам не смішно, були б фінансовими аналітиками, що слухають коловрат, зрозуміли б)
а ще, дивився я тут нещодавно пародію в "мульт лічності" на берлусконі, стало мені цікаво, чи зробили італійці якусь пародію на нас, відкриваю гуглю.іт, вбиваю туди "parodia sui russi", мені вилазить дуже багато посилань, і всі вони - то пародія Берлусконі в мульті лічності. я ридав і реготав)

снилось сначала, что меня повели на шоппинг, где на меня наорала продавщица, а я наорал на нее. затем я сидел за столом с мамой и ее друзьями, мне стало тоскливо, я начал швырять вещи, взял все с полок, и опрокинул на пол, затем вышел на улицу и превратился в кота. вытянул сигатерку, подумал, что котопальцами неудобно курить. а возле меня стояла компания котов, и это было какое-то котячее кабаре, они там смеялись, а некоторые были в шляпах. затем коты говорили мне, мол, Нат, ты слишком часто превращаешься в кота, ты можешь подсесть. я кивал, но понимал, что сделать ничего не могу, я уже подсел.
затем я снова превратился в человека, тусую с телкой, которая Рита из сериала "и все-таки я люблю", там был еще ее парень, который потом ушел. я спрашиваю, мол, что ты ищешь, а она говорит, что должна найти в архивах что-то про родителей своего парня, потому что не может так дальше жить - ее парень переживает из-за того, что не помнит своих родителей, помнит только, что в детстве его мама заставляла других детей называть своего сына дядя Витя, а дети были из африки, и не могли это выговорить. ее парень из-за этого перенес моральную травму и теперь чтоб полегчало вбивает себе в череп гвозди. и тут мы с этой ритой садимся на скамейку, пристегиваемся ремнями безопасности к скамейке и летим на этой скамейке куда-то по туману. я вспоминаю чучело женщины, которое висело в церкви, и понимаю, что все мы подсели, чувак подсел на гвозди, я подсел на то, чтобы превращацца в кота, все мы зависимы, а свобода - лишь иллюзия. на том и просыпаюсь.

я просто переслухав пісень шановних Тартаків, мене легенько так їбошить від приспіву, замаскованого під коляди, в пісні "Мій народ". а ще мені дуже сподобалось, як вони влучно змогли описати наміри людей словом "ночувати". взагалі, Тартак перегукується з другою рікою, але там все трішечки на мінорі, мені це не подобається в піснях, власне з цієї причини я кинув слухати Скай, хоча я був першим їх прихильником, і слухав їх в тії далекі часи, коли ще потрібно було купувати диски і скиглити, щоб любі друзі тобі записали музички.
взагалі, що найбільше мене впирає в українській мові (ну, окрім слова "тендітний", звичайно) - так це колядки, усілякі поробки на коляди, та все таке інше. якось дуже гарно це виходить, відразу відчуваєш якийсь поштовх, щось є в них величне та стародавнє, що примушує примружувати очі. от мене і впирає "Мій народ" Тартаків, під неї ще можна класно викачатись, бо вона ритмічна, якраз три підходи по двадцять, але то вже інша історія.
ще мені подобається їх пісня "Я не хочу бути героєм України", в ній є дуже хороші слова "а скільки ж їх було закатовано, спалено, порубано, побито, респресовано", я навіть хотів колись взяти їх епіграфом до якогось твору свого шкільного, але я тоді був антипатріотом, тому в мене б не вийшло хорошого твору на такі слова, та й зараз не вийшло б, ніхуя в мене не виходить писати те, про що довго думав, думок надто багато, і всі вони такі роздрібнені, ні туди ні сюди, коротше якась лажа виходить в результаті.
піду я, мабуть, запалю.

не то чтобы я прямо в восторге, мне не понравился сюжет, да и Джули Бенц в этом фильме - не пришей пизде рукав, но Макманусы великолепны, а еще потрясающая музыка)
+

извините, наболелохолдинг!
Ха ха ха!
харт! хот! Хонда! Харисон! хабеас! хартия!
хуй в конце концов! ххххуй!
а не арт, от, онда, арисон, абеас и артия!
да выучите вы наконец эту букву, итальянцы несчастные!

обблять, мне кажецца, пол подо мной куда-то едет))) вот он, передоз беговой дорожечки))